Яку материнську плату краще поставити. Як вибрати материнську плату для комп'ютера: покрокова інструкція

Думка про те, з чого починається комп'ютер, у кожного користувача своя. Хтось вважає за краще будувати систему "навколо" монітора, підбираючи комплектуючі таким чином, щоб вони видавали комфортну продуктивність у потрібній роздільній здатності екрану. Хтось ставить в основу продуктивність відеокарти, вибираючи спочатку потрібну модельграфічного прискорювача, а потім - блок живлення відповідної потужності та корпус з достатнім охолодженням. Нарешті, для когось найважливіше найвища швидкістьроботи з даними, і комп'ютер по суті збирається навколо центрального процесора та пари RAID-масивів з SSD та жорстких дисків.

Але коли з моделлю найбільш пріоритетних пристроїв користувач вже визначився, доводиться вибирати те, що дозволить зібрати їх у єдину систему, що відповідає початковим уявленням користувача про зовнішній вигляд та характеристики ПК.

І, як ви вже здогадалися, сьогодні йтиметься про вибір материнської плати.

На що не слід звертати увагу при виборі.

Виробник плати.

Проектуванням та виробництвом материнських плат займається дуже велика кількістькомпаній, причому не всі представлені в асортименті ДНС. Причому найбільш імениті вендори вже знайомі вам за відеокартами та іншими комп'ютерними комплектуючими. ASUS, Gigabyteі MSI- "Велика трійка", з продукції якої найчастіше і доводиться вибирати користувачам.

Рекомендація №5:Чіпсет не впливає на продуктивність, але, як правило, дозволяє чітко визначити позиціонування та функціонал плати. Якщо ви не розглядаєте розгін процесора – ганятися за топовими моделями не варто. Причому тут не тільки про платформи Intel - для звичайної роботи процесорів AMD Ryzen і APU Bristol Ridge/Raven Ridge вистачає плат на бюджетному чіпсеті AMD A320.

Однак, якщо ви плануєте розганяти процесор, підключати багато швидкісної периферії або будувати SLI/Crossfire системи, слід звернути увагу на старші моделі чіпсетів. Крім того, оскільки саме топові материнські плати традиційно відрізняються кращим оснащенням, є можливість знайти серед них моделі з вбудованими модулями wi-fi і bluetooth, а також іншими корисними для вас моментами.

Сумісність із процесором

Як правило, якщо у материнської плати та процесора один сокет, це означає, що вони сумісні. Проте з кожного правила є винятки. Так, не кожна плата під LGA 775 підтримує процесори Wolfdale та Yorkfield, не кожна плата із сокетом AM3+ підтримує процесори Piledriver, і не кожна плата під LGA 1155 підтримує процесори Ivy Bridge без додаткових маніпуляцій, і так далі.

Рекомендація №6:Перш, ніж йти до магазину за новою материнською платою, відвідайте сторінку цієї моделі на сайті виробника та перегляньте список сумісних процесорів. Це зовсім нескладно і навіть не триватиме багато часу. А ось повернення плати до магазину чи оновлення БІОС у сервіс-центрі – займуть. Більше того – послуга оновлення біос у сервіс-центрі – платна. І чи є сенс платити за неї, якщо ті ж гроші можна було просто додати до бюджету і купити найкращу материнку?

Кількість слотів пам'яті

Оперативна пам'ять - той елемент ПК, на який ви довго можете не звертати уваги, поки одного разу її не перестане хапати. І дуже добре, якщо в цей момент у вас буде можливість збільшити обсяг пам'яті. Адже якщо в ПК є вільні слоти – достатньо лише докупити відповідну кількість модулів та використовувати комп'ютер далі.

А от якщо всі слоти зайняті - вам доведеться продавати наявні планки пам'яті, втрачаючи в ціні, а потім купувати планки більшого обсягу, що в сукупності вийде в набагато більші гроші, та й часу забере чимало... а погодьтеся, час можна витратити з набагато більшою користю!

Рекомендація №7:Заощаджувати, купуючи материнську плату всього з двома слотами оперативної пам'яті, стоїть лише тоді, коли ви твердо впевнені, що ПК має максимально довго прожити без апгрейду та бути замінений цілком. В іншому випадку ви потрапите в описану вище ситуацію і проб'єте дірку в сімейному бюджеті.

"Золотий стандарт" щодо цього - плата з 4 слотами пам'яті. Так, якщо ви зберете ПК з двома планками пам'яті по 8 гігабайт кожна, то в майбутньому, при нестачі пам'яті, достатньо буде лише додати ще дві планки по 8 гігабайт, що буде цілком бюджетно.

Плати з 8 слотамипам'яті очікувано відносяться до платформ LGA 2011 та LGA 2011-3. З ними все простіше: там об'єм пам'яті обумовлений завданнями, під які збирається система, і використовують відразу і повністю.

Кількість інтерфейсних роз'ємів

Оскільки, збираючи ПК, ви вже приблизно уявляєте собі, які комплектуючі та яку кількість периферії ви використовуватимете, варто передбачити, щоб плата дозволяла підключити все необхідне без нагромадження перехідників та розгалужувачів. Це лише спочатку здається, що на тут можна заощадити, але насправді всілякі USB-хаби, зовнішні адаптери та інші сторонні частини дуже ускладнюють життя.

Отже, що бажано передбачити?

Кількість та тип роз'ємів USB на задній панелі. Захоплюватися тут не варто, тим більше, що ці порти використовуються переважно для підключення клавіатури, миші, графічного планшета та іншої стаціонарної периферії. Проте бажано мати з тильного боку ПК як мінімум чотири, а краще - шість роз'ємів відповідного типу.

Також бажано, щоб хоча б дваїх ставилися до стандарту 3.0 - швидкісна периферія типу переносних жорстких дисків скаже вам спасибі.

Не обов'язково, але не зайвим буде і наявність портів USB 3.1. На сьогодні це екзотика, але в найближчому майбутньому стандарт має всі шанси стати повсюдним, то чому б не передбачити його відразу?

Вибравши потрібну плату, поцікавтеся на сайті виробника або в сервісі "" на сайті ДНС, чи є у неї можливість виведення портів USB на передню панель корпусу. Це зараз вам здається не найважливішим, але повірте - повертати системник з місця на місце, щоб підключити флешку або кабель від фотоапарата/смартфона до порту з тильного боку вам набридне дуже швидко. А подовжувачі – це зайвий безлад на столі. І до того ж, вони люблять за цей стіл падати.

Важливо звернути увагу також на кількість та тип роз'ємів SATA. Слід звертати увагу на плати, що підтримують найшвидшу на даний момент версію - SATA 6 Гбіт/с. Це не вимагатиме переплати - роз'єми такого типу зустрічаються навіть на бюджетних пристроях. Але один чи дварознімання такого типу дуже добре позначаться на швидкості роботи SSD.

Наявність роз'ємів типу SATA Expressсьогодні не обов'язково, але буде непоганим доробком на майбутнє, коли швидкісні SSD з таким роз'ємом отримають більшого поширення.

У деяких випадках непоганим бонусом виявиться наявність вбудованого адаптера wi-fi. Для мультимедійних ПК, що живуть у вітальні під телевізором, це взагалі практично необхідність, та й для великого ящика з окремим столом може виявитися не зайвим. Все-таки з поширенням смартфонів та планшетів локальні мережіу будинках і квартирах найчастіше реалізуються саме через wi-fi: зручніше поставити один роутер/точку доступу, до якої будуть підключатися разом усі пристрої, ніж дірявити стіни, прокладаючи кабель.

Більшості власників досить найпростішої аудіосистеми, але якщо у вас вдома встановлено щось, що відрізняється від схеми "дві колонки, один сабвуфер", зверніть увагу і на цей момент. Плати, що дозволяють підключити системи об'ємного звучання типу 5.1 або 7.1 , зможуть серйозно покращити звук у фільмах та іграх Хоча найвибагливішим аудіофілам, зрозуміло, не обійтися без дискретної звукової карти.

Якщо вже мова зайшла про дискретні адаптери - оцініть відразу кількість, тип та розташування слотів PCI-express. Тут ніякого секрету немає – все видно на фотографіях товару. Для ігрового ПК здебільшого вистачить одного роз'єму x16оскільки однієї топової відеокарти більш ніж достатньо для ігор в актуальних дозволах. Плати з двома слотами x16потрібні в тому випадку, якщо передбачається будувати SLI/Crossfire, але тут потрібно переконатися, що слоти можуть працювати в режимі "8+8" або "16+16 ліній". У режимі "16+4" SLI просто не почне працювати, а геймплей при використанні "неповноцінного" Crossfire буде далеким від комфортного.

Плати з трьома та більше роз'ємами PCI-e x16необхідні лише у разі використання якихось рідкісних і вузькоспеціалізованих плат розширення. Встановлення ж у систему більше двох відеокарт не має сенсу. До того ж, у останніх поколіннях(GeForce 1000) відеокарт навіть Nvidia офіційно відмовилася від підтримки SLI з більш ніж двох прискорювачів (вірніше, підтримка 3-way SLI є в бенчмарках, а в кількох іграх включається неофіційним способом...).

Більш корисною буде наявність на платі роз'ємів PCI-e x1: якщо вам буде потрібна альтернативна звукова або мережева карта, або дискретний контролер будь-яких інтерфейсів, відсутніх на материнській платі - швидше за все, ці пристрої використовуватимуть саме інтерфейс x1.

Підтримка застарілого інтерфейсу PCIНа сьогоднішній день для рядового ПК не обов'язкова, але якщо ви використовуєте в роботі якісь рідкісні контролери або плати розширення - варто передбачити її.

Крім того, слід оцінити кількість роз'ємів для підключення корпусних вентиляторів. Звичайно, сьогоднішнє залізо має переважно спокійну вдачу, справжніх печей серед відеокарт і процесорів вже не знайдеш. І все ж, було б непогано, якби плата дозволяла підключити всі корпусні вертушки та керувати їх обертами без зайвих перехідників та реобасів.

Рекомендація №8:Безумовно, іноді на чільному місці стоїть економія, і на багато моментів доводиться заплющувати очі, аби швидше зібрати ПК і вкластися в бюджет. І тим не менш, чим краще буде оснащена ваша материнська плата – тим зручнішою буде експлуатація ПК. Причому, знову ж таки, не обов'язково брати саме топові версії - іноді навіть бюджетні моделі здатні запропонувати цікавий набір інтерфейсів та роз'ємів, достатньо лише ретельно підійти до вибору.

Можливості розгону

Якщо ви розглядаєте материнську плату під платформу, що дозволяє розганяти центральні процесори - погодьтеся, було б непогано вибрати ту, яка дозволить досягти великих значень і як результат - отримати б пробільшу продуктивність. Трохи ретельного аналізу у разі може окупитися багаторазово, а зневага до інформації - навпаки, призвести до марних витрат.

Рекомендація №9:Вибираючи "оверклокерську" материнську плату - орієнтуйтеся передусім на огляди авторитетних ресурсах. Зрозуміло, слід пам'ятати, що в розгоні все залежить від можливостей конкретного екземпляра процесора, але якщо у кількох авторів на кількох джерелах одна плата дозволила досягти більшої частоти, ніж її аналоги - це явний сигнал до покупки.

Критерії та варіанти вибору:

Відповідно до сказаного вище, материнські плати з каталогу DNS можна ранжувати так:

Для неттопа в кастомному корпусі, домашнього файлового сервера, CarPC або мультимедійного ПК початкового рівня підійдуть материнські плати формату mini-ITX під сокет AM1, або варіанти з розпаяними на платі процесорами AMDабо Intel. Від цих платформ не варто чекати на величезну обчислювальну продуктивність, але свої нескладні завдання вони вирішують легко і без зайвих витрат енергії.

Для домашнього мультимедійного ПК, що живе у вітальні і маскується під відеомагнітофон або музичний центрнайкраще підійдуть компактні плати під сокет АМ4, що мають цифрові інтерфейси для виведення відео. APU для цих завдань набагато кращі, ніж комбінація з ЦПУ і дискретної відеокарти: коли процесор і відео живуть під однією кришкою, комп'ютер можна зробити менше, а нагрівання буде нижче. Останнє для компактної системи навіть актуальніше, ніж для ігрової машини.

Чи стане ваш ПК офісним інструментом, універсальним домашнім помічником, топовою ігровою машиною або робочою станцією за розумні гроші - залежить в першу чергу від вибраного процесора. Але вибирати необхідно з двох варіантів: або socket AM4, або LGA 1151_v2. При цьому для ігрової машини варто звертати увагу насамперед на плати, що підтримують розгін процесора- можливість додати системі прудкості буде зовсім не зайвою.

Для виключно офісного ПК, ймовірно, більш підходящим вибором будуть бюджетні плати на LGA 1151_v2, що не підтримують розгін, але мають відеовиходи під вбудовану в процесор графіку. Дискретні відеокарти на більшості офісних робочих місць зі зрозумілих причин не потрібні, та й графіка в APU під сокет АМ4 надто продуктивна для цих цілей.

Для топової робочої станції доведеться вибирати материнську плату або під сокет TR4, або під LGA 2066. Вибір в даному випадку буде обумовлений тільки тим, яка з платформ проявить себе краще в професійних завданнях, а функціонал і оснащення самих плат, що відносяться до топового сегменту, знаходяться на приблизно порівнянному рівні.

Думаю всім відомо, що материнська плата вважається сполучною ланкою в конструкції системного блоку. Тому потрібно враховувати деякі критерії. Про те, як правильно вибрати недорогу і хорошу материнську плату, можна дізнатися з цієї статті. Або ж подивитися спеціальне відео, яке я вам підібрав. Ось короткий зміст статті, поданої нижче:

• Основні компоненти
• Як вибрати виробника материнської плати
• Вибір форм-фактору
• Вибір чіпсету
• PCI-Express та слот пам'яті
• Зовнішні роз'єми
• Допоміжні можливості

Відео інструкція як вибрати материнську плату

Основні компоненти

Щоб краще зрозуміти її пристрій, пропоную розглянути її будову на прикладі. Як зразок візьмемо одну з найякісніших моделей Sapphire Pure Z77K. Звичайно, для того щоб детально розглянути основні елементи деталі можна взяти будь-яку модель. Але ми зупинимося саме на цій.

На малюнку цифрами позначені як основні складові материнської плати, але елементи, характерні лише розгінних варіантів.

• Під номером (1) знаходиться сокет процесора, що є основним елементом пристрою. Важливо звернути увагу, щоб сокет процесора був абсолютно сумісний із сокетом. Номер (0) вказує на подвійний радіатор, що відповідає за елементи перетворювачів живлення вбудованого графічного ядра, процесора і CPU VTT, а саме за їх охолодження. Такі радіатори бувають тільки в материнських платах для оверклокінгу. На звичайних елементах, що охолоджують, не варто взагалі.
• Цифра (2) вказує на слоти PCI-Express. Друкована плата містить три такі слоти Х16 версії 3.0. Такі роз'єми потрібні для встановлення однієї або кількох відеокарт. Старша версія слота - 2.0 стоїть під номером (3).
• Номер (14) вказує на слоти PCI-E X1. Вони призначаються для встановлення пристроїв, які вимагають великого пропускної спроможностішини. І тому вистачає однієї лінії Х1. Прикладом таких пристроїв є ТБ-тюнери, різні контролери, аудіо та інші.
• Під номером (4) є чіпсет. Він знаходиться за охолоджуючим радіатором. Рознімання під номером (5) потрібні для встановлення оперативної пам'яті DDR3. Вони зазвичай забарвлюються в чорний чи синій кольори. Призначаються рознімання для установки модулів пам'яті, що значно збільшує робочу ефективність. Номер (6) – це батарейка CMOS-пам'яті, яка живить мікросхему CMOS-пам'яті BIOS. Так мікросхема не втрачає налаштування після того, як комп'ютер вимикається.
• (8) та (12) це роз'єми 24-pin та 8-pin. Перший є основним 24-х контактним роз'ємом живлення. Саме через нього запитана більшість компонентів.
• Номери (9) та (10) вказують на роз'єми SATA 3 (6 Гбіт/c) та SATA 2. Вони знаходяться на її краю, призначаються для підключення пристроїв збоку для стендів. Виготовляються в стилі роз'єму для оверклокінгу. Роз'єм SATA 2 потрібен для підключення жорсткого диска, приводів та різних SSD-накопичувачів. Звичайні моделі містять роз'єми, розташовані фронтально та зміщені до центру. Тому зручне їх застосування в рамках системного блоку нерозгінної системи.
• Номер (11) вказує на нестандартний елемент – індикатор POST-кодів. Він показує температуру процесора, але з невеликими неточностями.

• Задня панельіз зовнішніми роз'ємами показано під номером (13). На цій панелі є роз'єми, які потрібні для підключення різних периферійних пристроїв, клавіатури, миші, навушників, колонок та багатьох інших додатків.

Ось ми і розібралися з основними компонентами, тепер розберемо окремі блоки, а також розглянемо параметри, які потрібно враховувати під час покупки.

Який фірми вибрати материнську плату

При цьому виборі, як це не дивно, необов'язково враховувати її продуктивність. Потрібно спиратися на довіру до виробника. Найвідомішими є компанії MSI, Gigabyte, Biostar, Intel, ASRock та Asus. І зразок, який ми сьогодні розглядаємо також вартий уваги. Буває, деякі моделі мають незручну розкладку або комплект якого-небудь виробника, що поставляється, не досить широкий. Все одно трапляються вади, які деякі користувачі не хотіли б бачити. Але такі недоліки не дають підстав списувати з рахунків виробників материнських плат. Зрештою, їх комплектація у всіх виробників не завжди однакова, тому неможливо сказати яку фірму вибрати або яка найкраща.

Мою вам пораду беріть ту:

• яка влаштовує вас за ціною
• зручна в розташуванні
• з хорошими відгуками на великих порталах

Чіпсети поставляються від AMD та Intel, тому функції пристроїв дуже схожі. Єдине, що слід зауважити — відгуки реальних покупців та докладні оглядиматеринських плат. Так можна хоч якось визначитися в різноманітті продукції.

Вибір форм-фактору

Правильно підібраний форм-фактор допоможе уникнути багатьох проблем у майбутньому. Найбільш популярні форм-фактори:

• АТХ - повний розмір
• Micro-ATX - урізаний варіант

Форм-фактор визначає розширюваність системи у майбутньому. Micro-ATX зазвичай має невелику кількість слотів розширень PCI-E та PCI для відеокарт та інших пристроїв. Часто такі моделі оснащені лише двома роз'ємами для установки модулів пам'яті. Цей факт сильно обмежує розширюваність оперативної пам'яті. Причому у кількісному відношенні, а й у плані зручності. Головна перевага Micro-ATX - низька ціна. Вибираючи з двох стандартів, можна сміливо сказати, що Micro-ATX є бюджетним варіантомдля офісної та домашньої системи.

Розмір плати також дуже важливий. ATX форм-фактор більше за габаритами. Потрібно обов'язково враховувати сумісність корпусу та материнської плати за розміром!

Як визначитися із сокетом материнської плати

Після вибору процесора потрібно правильно підібрати материнську плату. Насамперед потрібно звернути увагу на сокет. Саме він забезпечує сумісність материнки та процесора. Так, для процесора з сокетом LGA 1155 підійде тільки материнська плата LGA 1155. Сокети, що підтримуються, і процесор можна подивитися на офіційних сайтах виробників, ну а для АМД це АМ3 або АМ3+.

Вибір чіпсету

Чіпсет - це зв'язуюча ланка взаємодії всієї системи. Цей компонент багато в чому визначає можливості материнської плати. Завжди вважалося, що чіпсет є набором чіпів системної логіки, що складається з південного та північного мосту. Але зараз уявлення трохи інші.

Особливо популярними чіпсетами є сьома серія Intel та 900-а АМД. Малим асортиментом чіпсетів, але не меншою популярністю славиться Nvidia.

Сьома серія Intel відрізняється від стандартної вистави чіпсетів, тому що складаються вони тільки з північного мосту. Але на функціонал материнської плати це жодним чином не впливає, тому що деякі контролери перевелися в розпорядження процесора. Це можна зрозуміти з прикладу контролер шини PCI-Express 3.0 і контролер пам'яті DDR3. Північний міст у разі отримав управління SATA, USB, PCI-Express. На блок-схемі чіпсету Z77 ясно видно до чого прив'язані елементи і з яких шин:

Z, H та B означають позиціонування чіпсету для сегментів ринку.

Чіпсети від АМД мають дві мікросхеми, вона має північні мости 990X, 990FX та 970 та північний міст SB950.

990FX дає чіпсету підтримку 42 ліній PCI-Express. Тому на лініях у зв'язці Cross Fire можна підключити чотири відеокарти. Але такі можливості потрібні не кожному. Інші два північні мости підтримують 26 ліній, але така втрата непомітна.

Допоміжні можливості

До додаткових функцій належать ті, що не завжди потрібні. Для середнього користувача вони не дуже затребувані:

• ESATA — у деяких моделях є інтерфейс для підключення знімних дисків. Дуже корисний для власників зовнішніх накопичувачів.
• Модуль Wi-Fi та Bluetooth для бездротової мережіта передачі даних. Вони значно підвищують функціональність материнської плати.
• Thunderbolt – забезпечує передачу даних зі швидкістю 10 Гб/сек та підключення периферійних пристроїв. Передає дані швидше у кілька разів, ніж USB 2.0, USB 3.0. На сьогоднішній день він потрібен одиницям, але в майбутньому стане популярнішим.
• Додаткові кнопки та індикатори для оверклокінгу, фірмові технології та елементи виробників.

Рейтинг найкращих материнських плат року

Як ви встигли помітити, вибір материнської плати є непростим завданням. На підставі перерахованих параметрів потрібно підібрати такий варіант, який підходив би вам і за вартістю та функціональністю. Звісно, ​​параметри материнської плати кожному за користувача індивідуальні. Але все ж таки для більшої зручності можна переглянути рейтинг найкращих материнських плат за 2015-2016 роки. Орієнтуючись основними параметрами та самими найкращими моделями, можна зробити по-справжньому правильний вибір. Нижче наведено відео на цю непросту тему для кращого розуміння.

Найкраща материнська плата сокет 1150 (2016)

• MSI Z87 XPOWER
• MSI B85-G43 GAMING - найкраща покупка
• ASUS B85M-E - недорога і хороша материнська плата для середнього комп'ютера
• MSI B85-G43 — ціна-якість
• ASUS VANGUARD B85
• GIGABYTE GA-Z97X-Gaming GT - рекомендую для геймерів

Найкраща материнська плата сокет 1155 (2016 року)

• ASRock B75 Pro3-M - найкраща покупка року
• GIGABYTE GA-H61M-S2PV (rev. 2.2
• ASUS H61M-G
• ASRock H61M-VG4
• MSI H61M-P20 (G3)
• GIGABYTE GA-H61M-S2PV (rev. 2.0)

Найкраща материнська плата сокет 2011 (2016 року)

• ASUS P9X79-E WS (s2011, Intel X79, PCI-Ex16) - найкрутіша покупка
• Asus Rampage IV Extreme (s2011, X79, PCI-Ex 16)
• ASUS P9X79 WS (s2011, Intel X79, PCI-Ex16) - найкраще співвідношення ціна-продуктивність
• MSI X79A-GD65 (8D) (s2011, Intel X79, PCI-Ex16)

Найкраща материнська плата 2011-3 (2016 року)

• ASUS RAMPAGE V EXTREME/U3.1 — найкраща покупка
• Asus X99-Deluxe
• MSI X99A SLI PLUS кращий вибірціна якість
• GIGABYTE GA-X99-UD3 (rev. 1.0)
• ASRock X99 Extreme4

Найпотужніша материнська плата для геймера на два процесори - Asus Z9PE-D8 WS (2 x LGA2011, Intel C602, PCI-Ex16)

Материнська плата – основа основ комп'ютера. Від неї залежить стабільність роботи, можливість підключення різних додаткових пристроїв, придатність комп'ютера для модернізації та термін його служби. Економити в розумних межах можна практично на всіх компонентах комп'ютера, але на материнській платі – у жодному разі. Нестабільність і баги, спровоковані невдалою моделлю, завдають багато турбот і важко обчислюються.

Але, водночас, вибір материнської плати – процес непростий навіть для людини, яка трохи знається на техніці. І ось чому. У стародавні часи (скажімо, років 20 тому) модельні ряди у платників були дуже маленькими. Буквально за 5-10 моделей на всі випадки життя. І вибирали ми не стільки модель, скільки виробника, яких, до речі, було безліч. З дуже різними якістю та ціновими апетитами. Яких тільки назв не було, від будь-яких ультра-мега-супер-пупер-старів до овочевих (серед небагатих комп'ютерників користувалися популярністю, наприклад, материнські плати Tomato).

Сьогодні виробників залишилось замало. З пристойних варто згадати ASUS, ASRock, Gigabyte, MSI та все. Зате у кожного з них одночасно випускається від 50 до 100 моделей, серед яких треба якось вибирати відповідну за можливостями і ціною. Принцип «Загорніть найдорожчу!» не працює: найбільше просять за рішення для хардкорних геймерів, унікальні якості яких нормальній людині ніколи не знадобляться. І більше того, така плата може збільшити енергоспоживання системи без користі справі. Не прокочує і варіант «Та вони всі однакові, дайте подешевше»: нічого не однакові, відмінностей просто море.

Прочитавши цей текст, ви зможете розібратися у строкатому розмаїтті материнських плат та вибрати саме ту, що треба. Ми пройдемося формами-факторами, чіпсетами та спеціальними функціями. В оповіданні спиратимуся на модельний ряд ASUS. З двох причин. По-перше, ще двадцять років тому материнські плати цього виробника були кращими на ринку, ось тільки грошей у мене на них не було. Як тільки з'явилися, став брати ASUS і шкодувати не доводилося. По-друге, лінійка у ASUS досить зрозуміла, в ній важко заблукати. Наприклад, у MSI плат так багато, а відмінності між ними настільки неочевидні, що мені просто шкода вашого та свого часу на спроби знайти відповідний варіант.

Так, ще один момент: ми почнемо з материнських плат на платформі Intel, а про рішення для AMD буде окремий матеріал. Справа в тому, що компанія почала затято копіювати назви чіпсетів свого вічного конкурента, і, змішавши все воєдино, ми ризикуємо отримати кашу.

Ну їдьмо.

Форм-фактор

1) Mini-ITX. Якщо хочете ультракомпактну систему, вибирайте саме цей форм-фактор . Такі плати реально невеликі, і найчастіше виготовляються з урахуванням недорогих наборів мікросхем. Найчастіше маленькі комп'ютери призначені для вирішення нескладних завдань, проте якщо ви геймер, але при цьому хочеться грати на повний зріст, можна взяти ASUS ROG STRIX Z370-I GAMING, де все дуже по-дорослому, від підтримки процесорів Core 8-го покоління до 2 слотів для пам'яті DDR Єдине обмеження – не можна поставити більше однієї відеокарти.

Зовнішній виглядплати Mini-ITX. У тісноті, так.

Але загалом, повторюся, плати mini-ITX призначені для використання в маленькому корпусі з тихим охолодженням, щоб спокійно та недорого вирішувати набір базових завдань, що стоять перед сучасним комп'ютером.

2) mATX. Також досить компактний формат, проте тут вже вільно уміщаються слоти розширення для звукової карти, SSD PCI-Express і т.д. Просунуті (і не найдешевші) плати із сімейства ASUS ROG Strixтакож дозволяють встановити дві відеокарти одночасно, отримавши на виході геймерську систему гідного рівня.

mATX: компактність очевидна, але вже не така люта

Але все ж таки головне призначення формату - дати можливість зібрати комп'ютер середніх розмірів із середньою продуктивністю і достатнім простором для підключення плат розширення (звук, мережа, SSD і т.д.). Оптимальний варіант для більшості домашніх користувачів.

3) ATX. Повнорозмірний формат, де можна вмістити все, що тільки захоче користувач – додаткові слоти для карт, вбудовану бездротову мережу та дискретний звук, інтерфейси для підключення водяного охолодження тощо. Іноді все це (і багато іншого) є одночасно, іноді окремо. Але загалом простору реально достатньо всього. Але й корпус треба брати досить великий, який навряд чи комфортно стане на столі - саме місце йому на підлозі.

ATX – простір!

Варіант для потужних, якщо не сказати – безкомпромісних комп'ютерів, однаково добрих і для домашніх потреб, і для професійного застосування. Останнє залежить від набору мікросхем, про які ми поговоримо трохи нижче.

4) Extended-ATX.Великий формат великих комп'ютерів. Зустрічається вкрай рідко і призначений для збирання найпотужніших (і найдорожчих) систем. Найчастіше геймерських. У ASUS, наприклад, таких плат всього п'ять, і найдешевша коштує від 20 тисяч рублів (а топова під 35). Такої плати купувати з цікавості не варто. Вона потрібна, якщо ви реально вперлися в обмеження звичайного ATX, і боюся таких людей дуже мало.

Extended-ATX – для поціновувачів найбільших форм

Сокет (роз'єм для процесора)

Актуальних лише два: Socket 1151 та Socket 2066. Решта вже застаріла, і купувати плати з ними у 2018 році явно не варто.

Socket 1151підходить до абсолютної більшості людей. Під нього є процесори і для скромних домашніх потреб, і для суворих обчислень, і для запального геймінгу.

Socket 2066реально потрібен тим, кому не вистачає 64 гігабайти оперативної пам'яті. Головна відмінність процесорів для нього – підтримка до 128 гігабайт. Якщо ви знаєте, навіщо стільки потрібно, то вперед. Але з урахуванням того, що навіть крутому ігровому ПК навіть 32 гігабайти подіти нікуди, рішення це справді специфічне.

Так, дуже важливий нюанс: Socket 1151 існує досить давно, проте підтримка процесорів Intel Core 8 покоління є тільки в нових материнських платах. Це варто обов'язково уточнювати при покупці. Обновлений сокет має не зовсім офіційну назву Socket 1151 v.2.

Чіпсети

Чіпсет - це набір мікросхем, що відповідає за роботу материнської плати. Раніше в ньому було зосереджено взагалі все, включаючи кеш-пам'ять, але зараз багато переїжджає в процесор. Тим не менш, від чіпсету досі залежить продуктивність комп'ютера та його можливості.

Сьогодні у Intel чотири сімейства чіпсетів для масового ринку B,H,Z таX. У продажу також можна зустріти плати на чіпсетах серії Q, проте вони призначені для корпоративного ринку і несуть усілякі рюшечки, корисні для сисадмінів, але абсолютно не потрібні для індивідуального користувача. За можливостями вони близькі до сімейства H, але, повторюся, сенсу купувати мало.

Говорячи дещо спрощено, чіпсети відрізняються один від одного кількістю підтримуваних ліній PCI-Express. Лінія - це канал передачі даних, по одній лінії PCI-E 3.0 прокачується близько гігабайта даних в секунду. Різноманітні карти розширення та контролери зазвичай споживають від 1 до 4 ліній. Тож тут при виборі справді треба підходити з розумом. Ще чіпсети відрізняються максимальною кількістю USB-портів, але переживати особливо не варто, тому що навіть у найпростіших наборів мікросхем з USB все нормально. І так, USB також споживає лінії PCI-E.

У материнських платах, заточених під розгін, у чіпсету може з'явитися додатковий кулер, хоча у звичайних моделей він відсутній через непотрібність.

З відеокартами, особливо жадібними до ліній PCI-E, процесор зазвичай працює безпосередньо. У масових моделей процесорів є до 16 власних ліній, які використовуються для цих цілей. Для тих, кому мало, є спеціальні серії процесорів, де кількість ліній PCI-E може досягати 44(!), але ціна там сувора, «про всяк випадок» купувати не варто. Щоб не вистачило стандартного набору, ви повинні бути дуже прокачаним техноманіяком.

• СімействоB.Базовий набір, до 12 ліній PCI-E0 та до 12 портів USB 2.0/3.0. Нічого особливого на ньому не збудуєш. Підходить для простих комп'ютерівдля домашніх потреб.
• СімействоH.Тут уже все серйозніше – до 20 ліній PCI-E0 та до 14 портів USB 2.0/3.0. Вже можна збирати серйозну систему з двома відеокартами або кількома SSD з інтерфейсом PCI-E, або ще з якими прибамбасами. Я назвав би це золотою серединою.
• СімействоZ.Майже топ. Цілих 24 лінії PCI-У 3.0 та до 14 портів USB0/3.0. На таку міць можна навішувати різне, тому плати на чіпсетах Zxx відрізняються багатим набором інтегрованих пристроїв – звук, бездротова мережа, слоти для SSD з інтерфейсом PCI-E. Ще одна важлива особливість чіпсетів Z - на платах з ними можна розганяти процесори Intel з індексом K на кінці, тобто з розмноженим множником. На інших чіпсетах це зробити не вийде.
• СімействоX.До 24 ліній PCI-E0 та до 24 портів USB 2.0/3.0. Але головна перевага - підтримка процесорів, які вміють адресувати до 128 гігабайт оперативної пам'яті. В інших випадках різниці із Z практично немає. Працює лише з Socket 2066.

Коли на одній платі збирається багато пристроїв (а всякі вбудовані контролери SATA, USB тощо теж вважаються такими), ліній PCI-E може на всіх не вистачити. І тоді в справу вступають уже виробники материнських плат, які на дорогих моделях ставлять мультиплікатори каналів. Вони дозволяють використовувати два пристрої на одній лінії PCI-E, що, звичайно, позначається на швидкості, але не відрубує порти і контролери повністю, як це відбувається на недорогих моделях.

– СімействоBпідходить тільки в тих випадках, коли комп'ютер зберуть раз і назавжди, і він проживе все життя як друкарська машинка.

– СімействоHоптимальна для хорошого домашнього комп'ютераособливо якщо брати материнську плату рівнем вище

– СімействоZнеймовірно крута для нормальної людини.

– СімействоXкупують ті, хто знає, навіщо воно їм потрібне. Швидше за все, такі люди цю статтю взагалі не читатимуть.

Чим материнські плати відрізняються одна від одної?

Я вирішив написати цю статтю після того, як сам заплутався в різноманітності плат ASUS. Зайшов на сайт, читав-читав та так і не зрозумів – яку зробили саме для мене? На щастя, мені потрібно було поєднання топового чіпсету (бо процесор з розлоченим множником) і вбудованого швидкого Wi-Fi, а таких варіантів в асортименті ASUS не так і багато. Але що робити, якщо потрібно просто підібрати надійний варіант за подібною ціною?

Вивчення секретних гайдів та зустрічі зі спеціалістами (Євгенію, дякую!) допомогли збудувати зрозуміле ранжування материнських плат. Пропоную його до вашої уваги.

Материнські плати ASUS діляться на чотири великі сімейства. Якщо розташувати їх за рівнем наростання крутості, вийде Prime, TUF, ROG Strix та ROG. Кожна родина включає чимало моделей, але при цьому має загальні родові ознаки.

Prime- базовий рівень. Тобто це ASUS, зроблено все ґрунтовно, є трирічна гарантія, але відсутні деякі навороти, які більшості людей не потрібні, а на ціну впливають дуже суттєво. Наприклад, посилені схеми живлення, дорогі інтегровані контролери, великі гарні радіатори, підсвічування, спеціальні інструменти для розгону тощо. і т.п. Повторюся, все перераховане потрібне лише тим, хто розуміє – навіщо воно може знадобитися. А якщо ми просто хочемо зібрати комп'ютер, щоб працював і не нудився, переплачувати просто немає сенсу. У той же час, жодних обрізань тут теж немає. Всі можливості чіпсетів реалізовані відповідно до специфікацій, і деякі плати не позбавлені краси.

Материнська плата, як вона є – все потрібне та нічого зайвого

Усередині Primeтеж є градації, які легко визначаються за індексом наприкінці назви моделі. Наприклад, якщо перед нами материнська плата ASUS Prime Z270-K, то за літерою К на кінці ми одразу розуміємо, що перед нами модель, що відноситься до Value-сегменту. Тобто недорога, але не найпростіша. Літери можуть бути такими:

P,R,T,U,Y,Z– базовий рівень, найпростіші та найдешевші моделі.

A,E,G,K- Вищий клас, але все ще дуже бюджетно.

Plus,Pro,Deluxe таPremium(по наростаючій) – максимально функціональні моделі, наскільки це можливо, залишаючись в обмеженнях сімейства Prime.

TUFдуже схоже на Prime, але з посиленими компонентами для підвищених навантажень. TUF у разі не абревіатура, а транскрипція англійського слова Tough (міцний, твердий, крутий). Якщо заздалегідь відомо, що комп'ютер оратиме цілодобово і під повним навантаженням (наприклад, ми збираємо студію у виглядіорендерингу), слід брати саме TUF. Сімейство використовує посилені компоненти (там, де посилення потрібно), а гарантія сягає 5 років. Також там можна знайти рідкісні фішки, потрібні лише для професійного використання типу дубльованого порту Ethernet. У лінійці TUF нещодавно з'явилися і геймерські моделі (TUF Gaming), але навіть вони виглядають досить строго і зайвим обваженням не балують.

ROGStrixвідноситься до топового геймерського сімейства Republic of Gamers, але, скажімо так, тримає себе в руках. Так, тут вже є вдосконалені схеми живлення, посилені слоти для графічних карт (відомо, що геймери постійно вставляють нові!), інструменти для розгону, гарне підсвічування та потужні радіатори. Однак виглядають плати досить строго, плюс вони можуть базуватися на бюджетних чіпсетах сімейств B і H, що сприятливо впливає на ціну. Фактично, можна купити геймерську материнську плату з усіма особливостями такої за ціною сімейства Prime, що дуже симпатично.

Цікава фішкатопових ASUS - слоти для SSD M.2 з пасивним охолодженням. Воно їм дуже до речі, гріються SSD досить помітно

ROG- Найтоп. Тільки флагманські чіпсети, жодних нудних бюджетників. Дизайн такий, що ставити материнську плату у непрозорий корпус – справжній злочин. Навіть без підсвічування плати виглядають вражаюче, а з нею – і говорити не доводиться. Краса. А ще люта кількість наворотів – удосконалені звукові чіпи зі спеціальним ігровим софтом, підтримка самої швидкої пам'яті, Посилені порти, вбудовані Wi-Fi і Bluetooth, інтегрована підтримка водяного охолодження ... Ні, серйозно - в серії ROG ніхто не стримується, там все найкраще. Нестача одна: порівняно з іншими сімействами ASUS коштують такі плати недешево. І доплата, як ми вже говорили вище, не за надійність, а за додаткові функції, потрібні тільки материм та заможним геймерам.

Жовті смужки – це для краси. Перед нами виділений звуковий тракт, завдяки якому звук на платі не схильний до перешкод і наведень від сусідніх компонентів
SSD можна поставити прямо в слот для оперативної пам'яті, щоб було ЗОВСІМ ШВИДКО Дублювання керування комп'ютером прямо на платі – не новина. А ось можливість відключати вручну окремі слоти для більшої надійності та швидкості – це незвичайно.

То яку материнську плату купувати?

Мені здається, більшості користувачів треба починати із сімейства Prime.Воно дуже широке, і в ньому є моделі на будь-яких чіпсетах, від бюджетних до топових. І функціональність може бути вражаючою. А ось ціна тішить. Просто для прикладу: новітня ASUS Prime Z370-A на топовому чіпсеті Intel Z370 коштує близько 10 тисяч рублів, а найдоступніша в сімействі ROG Maximus X Hero обійдеться мінімум у півтора рази дорожче. Якщо ж не гнатися за наворотами, чудову плату Prime можна підібрати за 5-6 тисяч рублів.

Якщо система працює цілодобово чи близько до того, беремо TUF. Додаткова гарантія також не зайва.

Граємо багато, але все ж таки це не єдине заняття в житті - підійде ROGStrix. Все як у великих, але є можливість заощадити.

Ну і, нарешті, якщо рубаємося в різне з ранку до ночі, розганяємо залізо, постійно апгрейдімося і взагалі любимо експериментувати з комп'ютером, треба брати ROG. Rampage, Maximus, Hero, Formula – тут вже кому більше сподобається. Заощадити тут не вдасться, ціна серйозна. Але за такої щільності технічних досягнень на одному шматку текстоліту інакше бути не може.

Скільки взагалі коштує нормальна материнська плата?

Діапазон великий. Базова модель із сімейства Prime на бюджетному чіпсеті Intel B250 коштує близько 4 тисяч рублів. Фантастично накручена ROG Rampage VI Extreme з підтримкою 10-гігабітного Ethernet, 128 гігабайт оперативної пам'яті, мегазвуком та величезним простором для розгону процесора з Socket 2066 – у 10 разів дорожче.

Але для більшості користувачів оптимальна ціна лежить не посередині, а в районі 6-10 тисяч рублів. Саме стільки коштує набір функцій, необхідний виконання комп'ютером всіх сучасних завдань. Решта вже прокачування окремих скілів та функцій, потрібних саме вам.

Материнська плата є основною сполучною ланкою в рамках системного блоку комп'ютера.

Саме тому дуже важливо при покупці вміти виділити з великого асортименту материнських плат саме ту, що підходить під ваші завдання та задовольнить усі ваші вимоги. У цій статті ми розглянемо основні пункти, на які варто звертати увагу при виборі материнської плати.

Для зручності та швидкого переходу наведено короткий зміст:

Материнська плата та її основні компоненти

Щоб краще орієнтуватися в основних компонентах і надалі візуалізувати собі те, що ми вибирати – пропоную ознайомитися з розкладкою елементів материнської плати на конкретному прикладі. Для зразка ми взяли оригінальну материнську плату Sapphire Pure Z77K (оригінальну, тому що Sapphire), яка до того ж є орієнтованою на ринок оверклокінгу. Насправді для завдання наочного розгляду основних елементів материнської плати абсолютно не має значення ні модель, ні позиціонування. Тому переходимо до розгляду цієї системної плати:

Натисніть на картинку для збільшення

Тут цифрами виділено основні компоненти, а й торкнулися деякі досить специфічні елементи притаманні лише розгінним материнським платам.

(1) Сокет процесора– один із основних елементів материнської плати. У сокет встановлюється процесор і дуже важливо, щоб сокет процесорана який він орієнтований, був сумісний із сокетом на материнській платі.

Під номером (0) був вказаний «подвійний» радіатор, який відповідає за охолодження елементів перетворювачів живлення процесора, вбудованого графічного ядра та CPU VTT. Подібні радіатори найчастіше зустрічаються тільки в материнських платах для оверклокінгу. Звичайні материнські плати поставляються без цього елемента, що охолоджує.

(2) Слоти PCI-Express . На друкованій платі цієї материнської плати ми спостерігаємо три слоти PCI-Express X16 версії 3.0, ці роз'єми призначені для встановлення відеокарт (або однієї, або декількох в режимах SLI і Cross Fire). Сюди можна віднести і номер (3) - це також слот PCI-Express x16, але вже більше старої версії 2.0. Між слотами PCI-E X16, під номером (14) розміщені слоти PCI-E X1. Ці роз'єми розширення призначені для встановлення пристроїв, що не потребують великої пропускної спроможності шини; їм цілком достатньо однієї лінії X1. До таких пристроїв можна віднести ТБ-тюнери, аудіо та мережні карти, різні контролери та багато інших.

Під номером (4) у нас вказано чіпсет(в даному випадку Intel Z77), який ховається під радіатором, що його охолоджує. Набір системної логіки містить у собі різні контролери і є сполучною ланкою між управлінням частиною компонентів і процесором.

(5) Роз'єми для встановлення оперативної пам'яті DDR3. Ці роз'єми пофарбовані в чорний та синій кольори, для встановлення модулів пам'яті у двоканальному режимі роботи, що дозволяє трохи збільшити ефективність їхньої роботи.

(6) Батарейка CMOS-пам'яті. Ця батарейка живить мікросхему CMOS-пам'яті BIOS, щоб вона не втрачала свої налаштування після вимкнення комп'ютера.

(8) , (12) 24-pin та 8-pin роз'ємивідповідно. 24-pin - це основний 24-х контактний роз'єм живлення, через який запитано більшість компонентів материнської плати.

Під номером (9) і (10) вказані роз'єми SATA 3 (6 Гбіт/c) та SATA 2відповідно. Вони винесені на край материнської плати та виконані у стилі роз'ємів материнських плат для оверклокінгу (підключення пристроїв збоку для відкритих стендів). Інтерфейс SATAслужить для підключення жорстких дисків, SSD-накопичувачів та приводів. У звичайних материнських платах вони розгорнуті фронтально і зміщені ближче до центру, що дозволяє зручно використовувати їх у рамках системного блоку нерозгінних систем.

Під номером (11) був позначений досить специфічний елемент, який зустрічається лише у материнських платах для ентузіастів – це індикатор POST-кодів. Також він відображає температуру процесора, але любить трохи прибрехати.

(13) Задня панельматеринської плати із зовнішніми роз'ємами. До роз'ємів на цій панелі підключаються різноманітні периферійні пристрої, такі як миша, клавіатура, колонки, навушники, а також багато інших.
Тепер коли ми пройшлися розкладкою компонентів на материнській платі, можна переходити до розгляду окремих блоків і параметрів для вибору материнської плати. Так як ця стаття є вступною, то все буде описано коротко і вже набагато глибше розглянуто в окремих статтях. Тож поїхали.

Вибір виробника материнської плати

Виробник материнської плати не є дуже важливим факторомпри виборі. Тут абсолютно ідентична ситуація, як і з вибором виробника для відеокарти- всі хороші і питання тут швидше "релігійне" - хто у що вірить. Тому можна сміливо вибирати з усіх не "no name" виробників таких як Asus, Biostar, ASRock, Gigabyte, Intel та MSI. Навіть материнська плата від невідомого, на ринку материнських плат, Sapphire, яку ми взяли для розгляду основних компонентів – є гарним зразком. Можливо, у деяких плат розкладка не дуже зручна, можливо у якогось виробника комплект поставки не дуже великий, а у когось може бути коробка не така яскрава як хотілося б – але все ж таки, все це не дає нам права вичленувати когось. одного, як бездоганного лідера і відповісти на запитання: яка материнська плата краща в рамках оцінки виробника.

Всі материнські плати, зрештою, будуть комплектуватися одними і тими ж чіпсетами від AMD та Intel, і будуть функціонально схожі. Єдине, перед покупкою раджу переглянути огляди материнських плат та відгуки користувачів, щоб не нарватися на модель з невдалим охолодженням, чи ще чимось. На виборі виробників материнських плат довго не затримуватимемося, а краще рухатимемося далі.

Правильний вибір форм-фактору

Спочатку правильний вибір форм-фактора, позбавить вас, у майбутньому від багатьох проблем. На даний момент найбільш популярними форм-факторами материнських плат є ATX та його урізаний варіант – Micro-ATX.

Дуже важливим є той факт, що форм-фактором визначається подальша розширюваність системи. Форм-фактор Micro-ATX зазвичай оснащений меншою кількістю слотів розширень PCI та PCI-E під відеокарти та додаткові пристрої. Також часто такі материнські плати мають у своєму розпорядженні всього два роз'єми для встановлення модулів пам'яті, що значно обмежує нарощування оперативної пам'яті, як кількісно, ​​так і стосовно питань пов'язаних із зручністю. Але головна перевага у Micro-ATX криється в ціні. Виходячи з опису цих двох стандартів, можна стверджувати, що Micro-ATX позиціонується як бюджетне рішеннядля компактних офісних та домашніх систем.

Важливим є розмір, який випливає з форм-фактора. Плати ATX набагато габаритніші, ніж їх «Micro-брати», тому слід враховувати розміри корпусу відповідно до розміру материнської плати.

Докладніше щодо форм-факторів та їх особливостей буде описано в окремій статті.

Вибір сокету материнської плати

Після того, як ви визначилися з процесором, починається підбір материнської плати. І першим фактором вибору має бути саме сокет, який забезпечує сумісність процесора та материнської плати. Тобто якщо був обраний процесор Intel із сокетом LGA 1155, то і материнська плата має бути із сокетом LGA 1155. Список підтримуваних сокетів та процесорів, можна знайти на сайті виробника материнської плати.

Більш детально із сучасними роз'ємами для процесорів ви можете ознайомитись у статті: сокет процесора .

Вибір чіпсету материнської плати

Чіпсет є сполучною ланкою взаємодії всієї системи. Саме чіпсетом багато в чому визначаються можливості материнської плати. Чіпсет– це спочатку «набір чіпів» системної логіки, що складається з північного та південного мосту, але зараз із цим не все так однозначно.

На сьогоднішній день користуються популярністю останні чіпсети 7-ї серії від Intel і 900-ої серії від АМД, також до них примикається Nvidia, але асортимент у сфері чіпсетів там досить малий.

Чіпсети сьомої серії Intel такі як Z77, H77, B75 та інші, трохи спотворили поняття "чіпсет", бо складаються вони не з кількох чіпів, а лише з північного мосту. Це ні як не урізує функціонал материнської плати, адже частину контролерів просто перевели в розпорядження процесору. До таких контролерів можна віднести контролер шини PCI-Express 3.0 та контролер пам'яті DDR3. Північному мосту віддали управління USB, SATA, PCI-Express і т.д. Що до чого прив'язано і з яких шин, чітко видно на блок-схемі чіпсету Z77:

Індекси Z, H, B – означають позиціонування того, чи іншого чіпсету щодо різних сегментів ринку. Z77 було віднесено до чіпсетів для любителів розгону. H77 – це звичайний мейнстрім-чіпсет з розширеним функціоналом. B75 – це трохи підрізаний щодо можливостей H77, але для бюджетних та офісних систем. Існують і інші літерні індекси, але на них ми не будемо докладно зупинятись.

Чіпсети від AMD продовжують традицію чіпсетів на дві мікросхеми і остання 900-а серія цього не виняток. Материнські плати із цим набором системної логіки комплектуються північними мостами 990FX, 990X 970, а також південним мостом SB950.

При виборі північного мосту для материнської плати AMD слід відштовхуватися від його можливостей.

990FX - це північний міст, який розрахований на ринок ентузіастів. Головною дивиною чіпсету з цим північним мостом є підтримка 42-ліній PCI-Express. Тому на 32 відведених для відеоадаптерів лініях, можна підключити до 4-х відеокарт у зв'язці Cross Fire. З цього робимо висновок, що одиницям користувачів потрібні такі можливості, тому функціонал материнських плат з даним чіпсетом для більшості користувачів буде надмірним.

990X та 970 – трохи урізані за можливостями версії. Головна відмінність знову ж таки, в лініях PCI-Express. Обидва ці північні мости підтримують по 26 ліній, але лихом це навряд чи для когось стане. Варто відзначити, що у 970 немає підтримки SLI і Cross Fire, в результаті чого він буде не цікавий користувачам, які планують об'єднувати в системі більше однієї відеокарти, але через свою прийнятну ціну, 970 буде дуже смачно виглядати для широкої аудиторії користувачів що обмежуються однією відеокартою.

Докладніше про можливості чіпсетів AMD та Intel буде розказано в окремій статті.

Слоти пам'яті та PCI-Express

Кількість роз'ємів для встановлення пам'яті та слотів розширення PCI-Express є важливим фактором при виборі материнської плати. Як ми вже говорили вище, кількість цих роз'ємів найчастіше визначається саме форм-фактором. Тому якщо розраховуєте серйозно та зручно масштабувати обсяги оперативної пам'яті, то краще придивлятися до материнських плат з 4 та 6 роз'ємами для встановлення ОЗП. Це стосується і слотів PCI-Express: безглуздо брати материнську плату форм-фактору Micro-ATX, якщо ви розраховуєте на встановлення трьох відеокарт у SLI або Cross Fire.

Також важливо звертати увагу на тип оперативної пам'яті, який підтримує материнська плата. Зараз ще можна зустріти у продажу материнські плати з типом пам'яті DDR2, що підтримується. При складанні нової системи з нуля краще не повертатися в минуле і взяти материнську плату з типом пам'яті DDR3.

Версія шини PCI-Express не є важливим фактором, тому не варто гнатися за підтримкою PCI-Express 3.0. Для сучасних відеокарт цілком вистачить версії 2.0. Та й зворотну сумісністьрізних версій цього інтерфейсу ніхто не скасовував.

Зовнішні роз'єми

Досить важливою є наявність тих чи інших роз'ємів на задній панелі материнської плати. Також важлива їх кількість. Якщо взяти до уваги порти USB, то їх має бути, скажімо так, - багато, тому що туди, як правило, підключається миша, клавіатура, веб-камера, принтер, сканер і безліч інших пристроїв.

Слід звернути увагу на аудіо роз'єми інтегрованої звукової карти: їх може бути три, або шість. Три роз'єми достатньо для стандартної схеми: мікрофон, навушники та сабвуфер. Якщо ж ви плануєте використовувати багатоканальну акустику, то вам необхідно дивитися у бік материнських плат з 6 роз'ємами. Але навіть якщо ви зараз не плануєте придбання такої акустики, то роз'єми не завадять, а на майбутнє можуть стати в нагоді. А для офісних та бюджетних систем 3 аудіо роз'єми вистачить з головою.

На додаток може знадобитися два LAN-роз'єми, для цього на платі повинні бути розпаяні два мережеві контролери. Але для більшості користувачів одного мережного роз'єму буде достатньо.

Додаткові можливості

До додатковим можливостямможна віднести функціонал, який не є затребуваним для середнього користувача, але для деяких може бути дуже корисний:

• ESATA – це інтерфейс для підключення знімних дисків, що є далеко не у всіх материнських платах і для власників зовнішніх накопичувачів, може стати дуже корисною фішкою.
• Модуль Wi-Fi та Bluetooth – інтегровані модулі бездротової мережі та передачі даних, можуть суттєво підвищити функціональність материнської плати.
• Thunderbolt – новий інтерфейсдля підключення периферійних пристроїв і забезпечує передачу даних на швидкості до 10 Гб/сек, що в 20 разів швидше, ніж популярний зараз USB 2.0, і вдвічі швидше, ніж USB 3.0.

Дуже специфічний інтерфейс, який на сьогоднішній день знадобиться одиницям, але в майбутньому обіцяє набути великої популярності.

• Сюди ж можна віднести спеціальні кнопки та індикатори на материнських платах для оверклокінгу. Також це можуть бути різні фірмові елементи та технології від виробника.

Висновки

Вибір материнської плати не таке вже й просте завдання. Необхідно виходячи з усіх параметрів підібрати такий варіант, який буде задовільний як у функціональному плані, і у плані вартості. Потрібно вміти зловити ту тонку межу співвідношення «ціна/продуктивність». Слід пам'ятати, що тут все дуже індивідуально і найкраща материнська плата для вашого товариша, можливо, виявиться найгіршим варіантом для ваших потреб.

Але якщо орієнтуватися в базових параметрах і підходити до питання комплексно, вибір буде правильний і повністю задовольнить усі ваші очікування.

P.S. Постараємося відповісти на ваші запитання виду «яку материнську плату купити?», «Яка материнська плата краща?» і т.д., у коментарях до статті або на нашому форумі.

Спасибі за увагу. Вдалого вибору!