Правильно зібраний УНЧ відповідно до режимів транзисторів діаграм (див. рис. 63 - 68) і табл. 3 повинен одразу нормально працювати при подачі на вхід сигналу від звукового генератора (ЗГ). Тому процес налаштування та регулювання підсилювача НЧ зводиться до перевірки чутливості, величини нелінійних спотворень та частотної характеристики, а також до усунення виявлених при цьому несправностей, через які той чи інший параметр не буде відповідати нормі.

Перед початком вимірювань доцільно перевірити струм споживання підсилювачем НЧ за відсутності сигналу. Для цього виймаються (випаюються) усі транзистори до блоку УНЧ та заміряється струм. Наприклад, для радіоприймачів типу "Спідола" цей струм становить 6 - 8 ма. Якщо виміряний струм перевищує цю величину, необхідно замінити транзистор першого каскаду УНЧ на тріод з великим коефіцієнтом посилення.

Далі до входу підсилювача НЧ підключається ЗГ. Для приймачів типу «Спідола» генератор приєднується до контакту 10 плати ПЧ-НЧ (див. рис. 2) або пелюстку 1 потенціометра R30 (див. рис. 21), а земляний висновок ЗГ з'єднується з контактом 7 плати ПЧ-НЧ або пелюсткою 3 потенціометра R30. Для решти приймачів звуковий генератор підключається до відповідних висновків роз'єму "магнітофон" (Ш).

На вихід приймача (рис. 69) паралельно звуковій котушці гучномовця приєднується ламповий вольтметр (ЛВ), осцилограф та вимірювач нелінійних спотворень (ІНІ). Для всіх приймачів ці прилади підключаються до гнізда зовнішнього гучномовця на колодці зовнішніх з'єднань або відповідних контактів роз'єму «магнітофон» (Ш).

Нижче розглядається порядок налаштування та перевірки УНЧ приймачів типу «Спідола», «ВЕФ-12», «ВЕФ-201» та «ВЕФ-202». Дані щодо настроювання та перевірки УНЧ радіоприймачів типу «Океан» зведені в табл. 4; «Спідола-207» та «Спідола-230» - у табл. 5. Налаштування приймача «Меридіан-202», який має значні відмінності в електричній схемі, описується у § 18.

Для перевірки чутливості УНЧ радіоприймачів типу "Спідола", "ВЕФ-12", "ВЕФ-201" і "ВЕФ-202" на звуковому генераторі встановлюється частота 1000 гц і вихідна напруга не більше 15 ж. Регулятор гучності (РГ) ставиться в положення максимальної гучності, а регулятор тембру (ВЕФ-12, ВЕФ-201 в ВЕФ-202) - в положення широкої смуги (підйом високих частот). При цьому в гучномовці прослуховуватиметься звук частотою 1000 гц, а вихідний вольтметр покаже величину напруги цієї частоти. Регулятором виходу ЗГ встановлюється така напруга, при якому на виході буде 0,56 (1,1 для «ВЕФ-12», «ВЕФ-201» і «ВЕФ-202»). Ця напруга відповідає номінальній вихідній потужності. Напруга на виході ЗГ буде чутливістю тракту НЧ.

Мал. 69. Структурна схема налаштування та перевірки УНЧ приймачів 1,2 - вхід блоку УНЧ; 3,4 - гніздо зовнішнього гучномовця або роз'єму «магнітофон» (III)

Паралельно з перевіркою чутливості провадиться перевірка нелінійних спотворень тракту посилення НЧ за показанням ІНІ. Коефіцієнт нелінійних спотворень має перевищувати величин, зазначених у табл. 2, а зображення синусоїди на екрані осцилографа має бути без спотворень. У разі сильних спотворень необхідно замінити транзистори Т9 та Т10. Причинами підвищених нелінійних спотворень може бути також неправильне розпаювання висновків узгоджувального та вихідного трансформаторів (сигнал з виходу УНЧ збігається по фазі з сигналом на вході). І тут необхідно перекинути кінці вторинної обмотки трансформаторів. Крім того, причина може бути в неправильно підібраній ємності конденсатора С80 і С81 («Спідола»), С77 і С76 («ВЕФ-12», «ВЕФ-201», «ВЕФ-202») та опору резистора R36 («Спідола») ), R42 (ВЕФ-12, ВЕФ-201, ВЕФ-202).

Таблиця 4

Таблиця 4

Таблиця 5

Для перевірки частотної характеристики УНЧ звуковому генераторі встановлюється частота 1000 гц. Регулятором гучності на виході УНЧ встановлюється напруга 0,56 (Спідола), 1,1 (ВЕФ-12, ВЕФ-201, ВЕФ-202) і надалі положення РГ не змінюється. Напруга на вході (мх) не повинна перевищувати 12 мв («Спідола»), 10 мв («ВЕФ-12», «ВЕФ-201», «ВЕФ-202»). Потім на вхід УНЧ подається сигнал частотою спочатку 200 гц, а потім 4000 гц (смуга відтворення), і в обох випадках регулятором виходу ЗГ встановлюється напруга u2t яка відповідає напрузі на виході 0,56 (1,1). Нерівномірність частотної характеристики N визначається із співвідношення N = 20 lg (і2/u1) і не повинна перевищувати норм, зазначених у табл. 2. Корекція частотної характеристики може бути здійснена підбором ємності конденсатора С78 (Спідола), С73 (ВЕФ-12, ВЕФ-201, ВЕФ-202).

Мал. 70. Структурна схема виміру вхідного опору УНЧ приймачів 1,2 - вхід УНЧ; Нвх - опір між точками 1 та 2

Іноді корисно знати величину вхідного опору підсилювача НЧ. Для цього збирається схема відповідно до рис. 70.

Регулятор гучності встановлюється у положення максимальної гучності. Від ЗГ на базу першого транзистора підсилювача НЧ подається сигнал частотою 1000 гц через резистор R1 (2 - 3 кому) такої величини, щоб напруга на виході була 0,56 (Спідола) і 1,1 (ВЕФ-12) , "ВЕФ-201", "ВЕФ-202"). В цьому випадку ламповий вольтметр (ЛВ1) на виході ЗГ покаже величину напруги ut, a ЛB2 - і2 (вхід УНЧ). Знаючи величину R1 та напруги і2 та і1, можна підрахувати вхідний опір підсилювача (RBX) за формулою:

Rвх = u2 R1/uR1 = u2/(u1-u2) R1,

де uR1 == u1 - u2.

Розмір резистора R1 підбирається так, щоб щ та 2і2.

Якщо на виході УНЧ напруга, що відповідає номінальній вихідній потужності, може бути отримана при дуже малих напругах на вході, це буде говорити про близькість підсилювача до самозбудження. Причинами цього явища можуть бути позитивний зворотний зв'язок замість негативного, обрив у ланцюгу зворотнього зв'язкуабо неправильне розпаювання висновків узгоджувального (вихідного) трансформатора. Цей режим характеризується дуже високим коефіцієнтом нелінійних спотворень та великою нерівномірністю частотної характеристики.

Після закінчення регулювання УНЧ необхідно включити напругу живлення та перевірити на слух роботу підсилювача НЧ за всіх положень регулятора гучності. При положенні РГ, що відповідає мінімальній гучності, на виході приймача не повинно бути ніякого сигналу, а при максимальній гучності та подачі на вхід УНЧ сигналу від ЗГ частотою 1000 гц і величиною 15 - 25 мв форма вихідної напруги повинна бути неспотвореною і без зламів, яскраво точок і т.д.

Мал. 2. Електромонтажна схема плати ПЧ-НЧ радіоприймачів «Спідола», «ВЕФ-Спідола» та «ВЕФ-Спідола-10» Резистор R42 встановлений з боку фольги

Мал. 6. Електромонтажна схема плати ПЧ-НЧ радіоприймачів «ВЕФ-12», «ВЕФ-201» та «ВЕФ-202» Резистори R10, R22 та R47 встановлені з боку фольги

Мал. 10. Електромонтажні схеми планок діапазонів 25 м - П1 31 м - П2, 41 м - ПЗ, 49 м - П4 (а), - 50 - 75 ж - П5 (б); СВ – П6(в) та ДВ – П7(г) радіоприймача «Океан» На планках діапазонів 25 м (П1) та 31 м (П2) дросель (Др) відсутня, точки його приєднання закорочені перемичкою
Мал. 11. Електромонтажна схема плати блоку УКХ радіоприймача «Океан»

Мал. 12. Електромонтажна схема плати ВЧ-ПЧ радіоприймача «Океан» На схемі не показані екрани транзисторів ТЗ, Т4, Т5, Т8 та Т9 та положення рухомих ножів перемикача В1. Точки 20 та 21 плати з'єднані перемичкою
Мал. 13. Електромонтажна схема плати УНЧ радіоприймача «Океан»

Мал. 15. Електромонтажні схеми планок діапазонів 2о м - П1, 31 м - П2, Їм - ПЗ, 49 м - П4(а); 50 - 75 м - 115(6) радіоприймача «Океан-203» На планках діапазонів 25 м (III) та 31 л (П2) дросель (Др) відсутня, точки його приєднання закорочені перемичкою

Мал. 16. Електромонтажна схема плати блоку УКХ радіоприймача «Океан-203»
Мал. 17. Електромонтажна схема плати ВЧ-Г1Ч радіоприймача «Океан-203» На схемі не показані екрани транзисторів ТЗ, Т4, Т5, Т8 і Т9 та положення рухомих ножів перемикача В1
Мал. 18. Електромонтажна схема плати УНЧ радіоприймача «Океан-203»

Мал. 20. Електромонтажна схема – плати блоку УКХ радіоприймача «Океан-205»
Мал. 21. Електромонтажна схема плати УНЧ радіоприймача «Океан-205»
Мал. 22. Електромонтажна схема плати випрямляча радіоприймача «Океан-205»

Мал. 23. Електромонтажна схема плати перемикачів В2 – В5 радіоприймача «Океан-205»
Мал. 24. Електромонтажні схеми планок діапазонів 25 м – П1, 31 ж-П2, 41 м – ПЗ, 49 м – П4(а); 50-75 м - П5(6j; CB - П6(в); ДВ - П7(г) радіоприймача «Океан-205» На планках діапазонів 41 м (ЛЗ) та 49 Л1 (U4) замість перемички між точками А та В встановлено дросель (Др)

Мал. 25. Ділянка електромонтажної схеми плати ВЧ-ПЧ радіоприймача «Океан-205» із зміненою печаткою
Мал. 27. Електромонтажні схеми планок діапазонів 25 ж - П1, 31 М - .П2, 41 м - ПЗ, 49 м ~ П4 (а); 52-75 м - 115 (6); СВ – П6(в); ДВ - П7(г) радіоприймачів «Спідола-207» та «Спідола-230»

Мал. 28. Електромонтажна схема плати ПЧ-НЧ радіоприймача «Спідола-207» Екрани транзисторів ТЗ – Т7 показані умовно. Положення рухомих ножів перемикачів В1 - В5 не показано

Як правильно налаштувати автомобільний підсилювач? Розповім про налаштування автомобільного підсилювача поетапно. Принцип налаштування підсилювача.

Налаштовуємо мідбас.

Необхідно звернути увагу, що твітери потрібно буде відключити, і якщо встановлений сабвуфер, то його теж, або з головного пристрою, або вручну. Мідбаси зверху не підрізаємо фільтрами.
Наш тракт розбиваємо на дві частини:
1. Головний устрій;
2. Підсилювач.
Кожна з цих частин тракту вносить у сигнал свої спотворення, зокрема і спотворення обмеження сигналу (). Тому для кінцевого точного налаштування узгодження головного пристрою і підсилювача цей процес слід починати з визначення їх можливостей. Ми не орієнтуватимемося на абстрактні поняття про становище максимуму..., або стільки то відсотків від максимально допустимого...
Налаштування здійснюється за допомогою треку 315 Гц.
Нам буде потрібно настроювальний (тестовий) диск Denon Audio Technical CD.
Завантажити диск можемо тут:

http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2258371

Нам потрібні такі треки:

46. ​​40Hz Sine Wave (0 dB L+R) (0:30)
48. 315Hz Sine Wave (0 dB L+R) (0:30)
50. 3149Hz Sine Wave (0 dB L+R) (0:30) - купольні твітери
51. 6301Hz Sine Wave (0 dB L+R) (0:30) - рупорні твітери

Зеленим для САБВУФЕРУ
Червоним для МЗС
Синім для ТВІТЕРА

Для запису диска, завантажуємо з Інтернету програму .

Ви можете створити необхідні синуси за допомогою програми SoundForgeAudioStudio, але при цьому обов'язково потрібно звернути увагу, щоб їх рівень був НУЛЬ дБ.

Звертаю Вашу увагу, що тривалий час динаміки на тестовому синусі не прослуховувати!!!

Регулятор Gain (Level) на підсилювачі встановлюємо проти годинникової стрілки мінімум. Цим ми запобігаємо можливості внести їм спотворення щодо обмеження сигналу.
Усі додаткові (виставлені нами) налаштування на ГУ відключаємо!
-Ставимо трек із частотою 315 Гц (по диску доріжка №48) та регулюючи ручкою гучності визначається той рівень посилення сигналу, коли ступінчасто з'явиться тон у районі 1 кГц (1000 Гц). Це буде той рівень, вище якого крутити ручку просто немає сенсу, тому що далі вже просто йдуть одні спотворення. Орієнтуватися все ж таки потрібно не на цей рівень (вже чутні спотворення), а на крок або два нижче, регулятора гучності, залежно від сітки кроку регулювання рівня на головному пристрої.

Якщо в процесі визначення максимально можливого чистого рівня сигналу з ГУ десь з'являтимуться частково підтональні зміни тону частоти 315 Гц, то це привід задуматися про якість ГУ.

Всі! З максимально можливим чистим (з мінімум спотворень) рівнем посилення головного пристрою розібралися, і можна буде переходити до узгодження виявленого максимального рівнявихідного сигналу головного пристрою (ГУ) з рівнем посилення, що може забезпечити підсилювач.
- Ставимо також трек із частотою 315 Гц, і ручку рівня гучності ГУ встановлюємо в положення, яке вже з'ясовано на першому етапі налаштування, і змінюючи положення регулятора GAIN (Level) підсилювача знаходимо той рівень максимально можливого (чистого) посилення сигналу підсилювачем, без спотворень який здатний видати даний підсилювач. Орієнтуємося знову за появою чутного переходу на частоту 1 кГц (1000 Гц).

Нагадую! Довго не використовувати синусоїдальні сигнали, щоб уникнути механічного пошкодженнядинаміка!

Ось тепер Головний пристрій та Підсилювач узгоджені між собою. !!!

А відбувалося таке.
Ось приклад графіка залежності спотворень від потужності. Бачимо, що до 100 ват спотворення були в межах 0.01%, а після 100 ват різкий стрибок вгору. Це ми й чуємо на представлених відео.

Наступне, налаштовуємо гучність головного пристрою на максимальне значення гучності без спотворень вже в узгодженому тракті.

Налаштовуємо твітер.

Твітери, здебільшого, голосніші за мідбаси. Точніше навіть не так. У зв'язку з особливостями їх встановлення та напрямки вони голосніші. Тому ми підганяємо за рівнем гучності під мідбаси.

Можна також за синусоїдальним треком 3149 Гц (по диску доріжка №50) для купольних твітерів і по треку 6301Hz (по диску доріжка №51) для рупорних твітерів. І за вище описаною методикою весь процес повторюємо. Але без повного розуміння процесу (що ми робимо) можливий вихід твітерів з робочого стану! Так як максимальні спотворення сигналу, як правило, припадають на їх діапазон.

Для налаштування купольних твітерів ставимо фільтр другого порядку в районі 2,5 - 3 кГц, а для рупорних твітерів ставимо фільтр другого порядку в районі 5-6 кГц. Щоб уникнути пошкодження твітерів.

Налаштовуємо сабвуфер.

Беремо синусоїдальний трек 40 Гц (по диску доріжка №46) та за описаною вище методикою для мідбасів узгодимо сабовий підсилювач з головним пристроєм.

За наявності додаткового обладнання можна узгоджувати і без звуку.
Приклад такого настроювання:

Спотворення синуса 1 кГц 0,03% посилання для прослуховування

http://music.privet.ru/user/eterskov/file/310328286?backurl=http://music.privet.ru/user/eterskov/album/310327806

Слід зазначити, що схеми представлені на рис. 8.14 призначені для перетворення вхідних сигналів тільки позитивної полярності. При необхідності обробки вхідних сигналів з негативною полярністю можна змінити напрямок включення діодів на зворотний. Для обробки в одному пристрої позитивних і негативних вхідних сигналів використовують два нелінійних елементи, що зустрічно включені. В якості нелінійних елементівможуть бути використані біполярні транзистори(їх переходи емітер-база). При цьому може бути збільшений на один - два порядки діапазон сигналів, що обробляються, і підвищена точність обробки, але одночасно підвищується і складність пристрою. Підсилювачі (див. рис. 8.14) зазвичай використовуються в пристроях перемноження та поділу аналогових сигналів

і у пристроях шумоподавлення в підсилювачах звукової частоти.

9. РЕГУЛЮВАННЯ В ПІДСИЛЮВАЧАХ

9.1. загальні положення

У Залежно від технічного завдання на підсилювач та його функціонального призначення в підсилювальному пристрої можуть бути передбачені регулювання різних параметрів: підсилювальних властивостей, частотних властивостей у смузі пропускання та ширини самої смуги пропускання, фазових характеристик, динамічного діапазону, вхідних та вихідних опорів

і і т.д. Всі ці налаштування можуть бути ручними та автоматичними. Рішення про необхідність використання ручних регулювань, про їхню глибину в кожному конкретному випадку приймаються та здійснюються оператором, який обслуговує підсилювач. Автоматичні регулювання здійснюються підсилювачем самостійно під впливом зміни заданих умов функціонування. Регулювання можуть бутиплавними, коли регульований параметр змінюється плавно і безперервно, і дискретними, коли регульований параметр змінюється стрибками. Крім постійно діючих регулювань у схему підсилювача можуть бути введені підстроювальні елементи, що використовуються при початковому налаштуванні, ремонт або профілактичні роботи. Найчастіше в підсилювачах використовуються регулювання коефіцієнта посилення та регулювання частотних властивостей. Останні, за умови їх використання у підсилювачах сигналів звукової частоти, називаються регулюваннями тембру.

9.2. Регулювання посилення

Призначення регуляторів посилення:

захист підсилювача від перевантажень у разі, коли динамічний діапазонсигналу перевищує динамічний діапазон підсилювача;

підтримання постійної величини коефіцієнта посилення при заміні активних елементів, старінні деталей підсилювача, зміні напруги живлення і т.д.;

зміна величини вихідного сигналу у межах.

Для цілей зміни коефіцієнта посилення можна використовувати потенціометричний дільник напруги, зворотний зв'язок із змінною глибиною та зміна режиму роботи активних елементів.

Потенціометричний регулятор підсилення може бути дискретним та плавним (рис. 9.1).

Принцип дії в обох регуляторах той самий. Вихідний сигнал u2 виділяється на нижньому плечі дільника. Згідно з другим законом Кірхгоффа, його величина пропорційна величині опору, що утворює нижнє плече. Коефіцієнти передачі дискретного та плавного регулятора відповідно мають вигляд

Дискретний регулятор виявляється зазвичай складнішим за плавний і використовується найчастіше у вимірювальній апаратурі.

Якщо регулятор посилення повинен працювати у широкій смузі частот, то доводиться враховувати реактивні елементи, що підключаються до нижнього плеча дільника. Такий регулятор, як правило, будується за паралельною схемою (рис. 9.2), що збирається з кількох дільників із відповідними коефіцієнтами поділу.

До нижнього плеча дільника виявляється підключеною вхідна ємність наступного каскаду, що призводить до частотної залежності коефіцієнта передачі. При цьому повний опір нижнього плеча зі зростанням частоти зменшується і при активному опорі верхнього плеча коефіцієнт розподілу падає зі збільшенням частоти. Для збереження постійного коефі

Циента передачі дільника у всьому діапазоні частот верхнє плече доводиться шунтувати додатковою ємністю, яка вибирається з умови рівності постійних часу верхнього та нижнього плеча.

Так, для ступінчастого регулятора, представленого на рис. 9.2 повинні дотримуватися наступних рівностей:

Для полегшення налагодження подібних дільників у ємності, що шунтують як нижнє, так і верхнє плече, зазвичай включають підстроювальні конденсатори.

В даний час ступінчасті регулятори почали широко застосовуватись і в підсилювачах сигналів звукової частоти. Крок поділу в цьому випадку ви-

бирається невеликим (1 - 2дБ), а механічні перемикачі замінюються на-

бором електронних ключів, стан яких фіксується пристроєм, що запам'ятовує.

Плавне регулювання посилення здійснюється за допомогою змінних опорів, що використовуються як дільники напруги сигналу (див. рис. 9.1 б). Під час проектування регуляторів гучності для підсилювачів сигналів звукової частоти доводиться додатково враховувати особливості слухового сприйняття людини. Людське вухо влаштоване в такий спосіб, що відчуття гучності звуку в людини пропорційне логарифму рівня сигналу. Тому якщо взяти як регулятор гучності змінний резистор з лінійною залежністюопору від положення двигуна, то здаватиметься, що гучність дуже швидко зростає на самому початку повороту двигуна і майже не змінюється на всій другій половині його руху. Використання резистора з показовим законом зміни опору в залежності від положення двигуна дозволяє отримати відчуття рівномірної зміни гучності, пропорційного куту повороту двигуна. Щоправда, отримати таку залежність на практиці заважають порівняно малі опори, що шунтують регулятор з боку джерела сигналу та навантаження та порушують необхідний закон зміни опору.

зберігання рівномірної частотної характеристики сприйняття звуку при зменшенні рівня гучності необхідно зменшувати сигнал на середніх частотах сильніше ніж на нижніх і верхніх. Такий ефект досягається за допомогою тонкомпенсованих регуляторів гучності (рис. 9.3). У цьому регуляторі введено додаткові ланцюги корекції частотної характеристики. Конденсатор СВ здійснює корекцію в області верхніх частот. Місткість СВ вибирається невеликої величини і тому не впливає на область низьких і середніх частот. На високих частотах повний опір верхнього плеча дільника зменшується, що забезпечує

підйом частотної характеристики цих частот стосовно області середніх частот. Постійна часу послідовного з'єднання CН RН обрана таким чином, щоб цей ланцюжок шунтував нижнє плече дільника в області середніх і більш високих частот і тим самим створювало відносний підйом для низькочастотних складових спектра сигналу. У міру руху середнього виведення потенціометра вниз цей ефект випинання низьких і високих частот по відношенню до середніх посилюється. Глибина регулювання рівня, що оцінюється як відношення рівнів сигналу в крайніх положеннях регулятора, для вищенаведеного регулювання гучності лежить в межах 35 - 45дБ.

Плавну зміну рівня сигналу на виході підсилювача можна здійснити, змінюючи режим активного елемента або глибину зворотного зв'язку. Приклади таких схем на рис. 9.4.

У схемою на рис. 9.4 а проводиться плавне регулювання посилення за рахунок зміни положення робочої точки. Збільшення опору R P призводить до зменшення струму через транзистор, зниження його крутості і, отже, коефіцієнта посилення даного каскаду. Глибина регулювання обмежена тим, що при значному зменшенні струму емітера з'являються додаткові нелінійні спотворення та збільшується вплив власних шумів.

У схемою на рис. 9.4 б змінний опір R P створює місцеву негативну зворотний зв'язок струму, послідовну по входу змінної складової. Глибина зворотний зв'язок і відповідно коефіцієнт посилення залежить від величини опору RP . Якщо попередньої схемі конденсатор СЕ підключити лише паралельно опору РЕ , то ній діяти обидва методу і глибина регулювання значно збільшиться.

Управління коефіцієнтом посилення з допомогою зміни становища робочої точки (див. рис. 9.4, в) широко застосовується у системах автоматичного регулювання посилення (АРУ). У цьому випадку ланцюг базового дільника подається керуюча напруга UУПР , величина якого визначається значенням вихідного сигналу.

При збільшенні вихідного сигналу під впливом вхідного напруга UУПР замикає транзистор, а при зменшенні - відкриває, підтримуючи вихідну напругу постійною при дуже значних змінах сигналу на вході.

Слід зазначити, що це перераховані методи регулювання посилення однаково добре працюють у підсилювачах на біполярних і польових транзисторах.

зунка опору RP призводить до

зміни глибини зворотного зв'язку та відповідно до зміни коефіцієнта посилення. Одночасно зміна глибини зворотний зв'язок тягне у себе зміна вхідного і вихідного опорів. Відмінність схеми (див. рис. 9.5 б) від попередньої полягає в тому, що в ній використано неінвертуюче включення ОУ.

Певний інтерес становить схема на рис. 9.6. Тут змінний опір виконує дві функції. Зміна положення двигуна призводить до зміни рівня сигналу на вході ОУ і одночасно зміни глибини зворотного зв'язку. Таким чином, залежність коефіцієнта передачі від кута повороту потенціометра стає показовою і в схемі можна використовувати регулятор з опором, що лінійно змінюється.

Можна уникнути перешкод, що виникають через нестабільність рухомого контакту, якщо замість механічного регулюючого елемента використовувати опори, керовані напругою або струмом. Як такі керовані змінні опори використовуються польові транзистори і оптрони. Опір каналу польового транзисторалінійно залежить від напруги між затвором і витоком, про що свідчить сімейство вихідних характеристик, що розходиться віялом при напрузі на стоку, близькому до нуля. Включивши такий опір як нижнє плече дільника в ланцюги зворотного зв'язку (рис. 9.7, а), і змінюючи керуючу напругу на затворі UУПР можна регулювати глибину зворотного зв'язку і відповідно коефіцієнт посилення. Зі збільшенням негативного керуючого напруги на затворі опір каналу зростає, зростає глибина зворотної

UУПР

R ОС

U УПР

Зміна струму через діод під впливом напруги UУПР призводить до зміни опору оптрона, включеного у верхнє плече дільника ланцюга зворотного зв'язку, відповідно до зміни коефіцієнта посилення. Подібні схеми дуже зручні для створення автоматичних системрегулювання посилення та систем дистанційного керуваннякоефіцієнтом посилення.

Місце включення регулятора до схеми (плавного та дискретного) визначається декількома умовами.

З Р2

З Р1

Щоб підсилювач не перевантажувався і щоб у перших каскадах не виникали нелінійні спотворення, регулятор посилення бажано ставити якомога ближче до входу. Однак якщо регулятор гучності увімкнути на вході першого каскаду, то в цьому випадку

Перед регулюванням УНЧ слід доторкнутися пінцетом до незаземленого гнізда для підключення звукознімача або безпосередньо до сітки керування першої лампи підсилювача. Якщо підсилювач працює, то в гучномовці з'явиться сильне гудіння. Регулятор гучності при цьому повинен знаходитись у положенні, що відповідає максимальній гучності.

Також необхідно правильно з'єднати прилади. Насамперед з'єднують між собою всі клеми, що підлягають заземленню. Клеми приладів, що знаходяться з боку входу, з'єднуються з клемою Земля підсилювача, а відповідні клеми приладів виходу підключаються до клеми Земля виходу підсилювача. Потім клеми Земля входу та виходу підсилювача з'єднують перемичкою. Підключення звукового генератора до входу підсилювача здійснюється екранованим дротом, екран надійно заземлюється.

Потім приймач включають на відтворення грамзапису, а регулятор гучності встановлюють положення максимального посилення. Якщо в приймачі є регулятор тембру, то перевірку проводять за різних положень цього регулятора. За будь-якого положення регуляторів тембру та максимальної гучності підсилювач не повинен збуджуватися. Порушення виявляється при появі гучномовця переривчастого звуку або свистів різного тону, а також за показаннями вимірювальної апаратури.

Крім самозбудження, у підсилювачі може з'явитися тло змінного струму. Наявність фону перевіряється за відсутності сигналу на вході підсилювача.

Потім розпочинають перевірку роботи підсилювача за наявності сигналу на вході. Як приклад, розглянемо порядок перевірки УНЧ промислового приймача Сіріус-309.

Вихідний шланг звукового генератора типу ГЗ-33 або аналогічний прилад приєднують до колодки для підключення магнітофона. Вимірювач виходу типу ВЗ-2А приєднують паралельно до вторинної обмотки вихідного трансформатора. Радіолу включають відтворення грамзапису. Регулятор гучності та регулятор тембру повинні знаходитись у положенні максимального посилення та найбільшої ширини смуги пропускання. На генераторі встановлюють сигнал із частотою 1000 Гц і такий рівень вихідної напруги, при якому напруга на вимірі виходу ВЗ-2А буде 0,8В, що відповідає номінальній вихідній потужності. Величина вихідної напруги звукового генератора є чутливістю УНЧ і має бути для цієї радіоли не гірше 80 мВ. Для приймачів інших марок при вихідній напрузі звукового генератора 0,2...0,25В підсилювач повинен віддавати навантаження потужність, близьку до номінальної.

Після цього перевіряють частотну характеристику підсилювача та дію регулятора тембру та гучності. На вхід УНЧ подають від генератора сигнал, що дорівнює 0,25 з частотою 1000 Гц. Регулятор тембру встановлюють у положення, що відповідає завалу найвищих звукових частот. Регулятором гучності на вимірнику виходу встановлюють напругу, що дорівнює 0,8 В. Потім, не змінюючи напруги, на звуковому генераторі встановлюють частоту 5000 Гц. При цьому вихідна напруга на вимірнику виходу має зменшитись до 0,4 В.

Щоб перевірити дію регулятора гучності, необхідно на вхід радіоли подати від генератора типу Г4-102 напругу, модульовану по амплітуді напругою 1000 Гц з глибиною модуляції 30%, при якому вимірювач виходу покаже напругу 2,5 В. Регулятор гучності при цьому повинен знаходитися максимальної гучності. Потім регулятор гучності встановлюють положення мінімальної гучності і помічають показання вимірювача виходу. Відношення напруги (на виході приймача), що відповідає номінальній вихідній потужності, до напруги, що відповідає положенню мінімальної гучності регулятора гучності (у децибелах), має бути не менше 40 дБ.

Перевіряючи частотну характеристику та дії регуляторів тембру та гучності, необхідно стежити за тим, щоб напруга на виході звукового генератора відповідала 250 мВ. Межі вимірювань вихідної напруги при перевірці частотної характеристики та регулювання тембру та гучності в приймачах інших марок повинні бути зазначені в інструкції з ремонту у вигляді таблиці.

Вище було розглянуто методику перевірки УНЧ з однортактним вихідним каскадом, У високоякісних УНЧ приймачів першого та вищого класів і транзисторних приймачів кінцеві каскади збираються за двотактними схемами.

Налаштування двотактних вихідних каскадів починають із фазоінверсного каскаду. При регулюванні цього каскаду встановлюють однакові величини вихідної напруги, зрушені фазою на 180°. Для цього підбирають величини опорів резисторів у ланцюгах колектора та емітера. Транзистори, що застосовуються у двотактній схемі підсилювача потужності, повинні мати однакові параметри. Добре, якщо транзистори струми колекторів і коефіцієнт посилення струму відрізняються лише на ±10 %. Якщо транзистори не ідентичні за параметрами, доводиться регулювати напругу зміщення з допомогою резисторів, включених у базових ланцюгах. Умовою нормальної роботи двотактного кінцевого каскаду є симетрія його плечей. постійному струму, і по змінному.

Якщо потрібно перевірити полярність підключення ланцюга зворотного зв'язку, на вхід УНЧ від звукового генератора подають сигнал частотою 1000 Гц такої величини, при якій вихідна напруга була б приблизно вдвічі меншою за номінальну. Потім замикають коротко резистор, з якого знімається напруга зворотного зв'язку, і спостерігають за показаннями вимірювача вихідної напруги. Якщо при цьому показання вимірника виходу збільшуються, то значить полярність зворотного зв'язку негативна (правильна), а якщо зменшуються – позитивна. Для зміни полярності необхідно поміняти місцями кінці вторинної обмотки вихідного трансформатора.

Завершальний етап регулювання підсилювача – перевірка всіх його якісних показників: а) вимірювання вихідної потужності; б) зняття частотної характеристики; в) вимір коефіцієнта гармонійних спотворень; г) перевірка рівня тла.

Струму спокою каскаду змінюйте, залежно від виду каскаду, або струм бази транзистора, або напруга зміщення на сітці лампи.

Для створення струму бази транзистора, включеного за схемою із загальним емітером, використовуйте резистор, що з'єднує базу або з шиною живлення, або з колектором. Друге краще з точки термостабілізації. Чим менше опір резистора, тим більше струм, що відкриває бази, а , і струм спокою каскаду. Існують і інші, більш досконалі схеми термостабілізації біполярних, що передбачають використання кількох резисторів.

Для створення напруги зміщення лампи підключіть її сітку, що управляє, дроту через високоомний резистор (його номінал змінювати не потрібно), а між катодом і загальним проводом увімкніть резистор, за допомогою якого буде регулюватися напруга зміщення. Зашунтуйте його конденсатором (якщо він електролітичний, увімкніть його плюсом до катода). Чим більший опір катодного резистора, тим більше і напруга, що замикає, на сітці, що є негативним щодо катода (але не загального проводу), і, відповідно, менше струм спокою каскаду.

Якщо каскад використовується для посилення змінного струму, подавайте на нього вхідний сигнал через конденсатор з дуже малим витоком, щоб не порушити його режим постійного струму. Вихідний сигнал знімайте з навантаження через конденсатор.

Незалежно від того, чи є каскад ламповим або транзисторним, спочатку візьміть резистор, що задає струм спокою, великого опору, щоб цей струм був малим. Подайте на вхід каскаду через конденсатор такий сигнал, щоб його спотворення можна було легко виявити на слух чи екрані осцилографа. Вихідний сигнал зніміть також через конденсатор і подайте його, відповідно, на контрольний підсилювач або осцилограф. Транзистор заздалегідь встановіть тепловідвід.

Послідовно з навантажувальним резистором увімкніть міліамперметр. Лише після цього подайте на каскад харчування. Струм спокою буде малим, а спотворення - великими.

Щоразу попередньо відключаючи живлення каскаду, ставте в нього резистор дедалі меншого опору. Струм спокою збільшуватиметься спотворення - зменшуватиметься. Коли вони перестануть падати, перестаньте знижувати опір. Не намагайтеся дізнатися на практиці, що буде при подальшому його зменшенні – повірте намову: посилення почне падати, струм спокою зросте до неприпустимо великого значення, активний елемент може вийти з ладу.

Якщо вас влаштовує підвищене енергоспоживання каскаду, залиште струм спокою на посинельному рівні, а якщо ви хочете заради економічності пожертвувати якістю посилення, зменшіть струм спокою до бажаного рівня.